Школа Щастя

Школа "Щастя" це школа майбутнього. Ми і наші діти цього достойні. Головна мета нашого життя навчитися бути щасливими і жити із Любов'ю в душі та гармонією навколо. Ми відповідальні за своє майбутнє та майбутнє наших дітей, від нашого вибору залежить майбутнє, від нашого щастя залежить щастя наших дітей. Діти в цей світ приходять чистими, відкритими, гармонійними, щирими, повноцінними і залежними творцями і богинями. Залежними від нас, своїх батьків, тому вся відповідальність за повноцінне, щасливе майбутнє повністю знаходиться в наших руках, серцях, думках і діях. Образ повноцінного життя уже давно сформувався і витає в просторі, настав час втілювати його в реальність, це нам усім разом під силу. 
Школа "Щастя" це простір Любові🌞

Перший етап будівництва.

Літній варіант школи "Щастя".
Альтанка 45м². Розрахована на групу із 30-35 людей. 
Дитячий спортивний майданчик, підвісна качеля та канатна дорога через річку. 
Канатна дорога це першочергова необхідність,щоб потрапити  до школи Щастя. На весні наша прекрасна річка виходить із берегів та заливає своїми водами  луги по два береги. 
Канатна дорога буде приносить величезну радість дітям на території школи та ігровому майданчику для пригод. Для цього потрібно:
1. Два візка для канатної дороги, щоб переїжджати із берега на берег. 
2. Металевий канат (150м, 12мм)
3. Дві спіральні гальмівні пружини (1,5 або 3,0 м) 
4. Натягувач троса (Під квадратні або круглі опорні стойки)
5. Канатний тримач та чотири опорні стовпи.
Шлях до школи "Щастя" має бути цікавим для дітей і дорослих. 

Для виготовлення альтанки потрібні будівельні матеріали: 
1. Заливка точкових палів 
2. Дерев'яний брус, дошка (9м³) 
3. Дах, металочерепиця (63м²) 

На спортивно-ігровому майданчику будуть побудовані турніки, бруси, підвісна качеля, пісочниця на березі річки та весь спортивний інвентар. Металевий спортивний комплекс з кільцями, рукоходом та баскетбольним кільцем буде чудово сприяти фізичному розвитку дітей. 
Необхідна сума для реалізації першого етапу будівництва-235 000 грн.  

Автор проекту

Хіміч Євген Олександрович, житель поселення Родових Помість "Кедри Полісся'', Житомирського району. Маю своє Родове Помістя"Світанок". Батько п'ятьох дітей, для яких і мрію створити школу "Щастя", зараз в нашому поселенні проживає дев'ять діток, які навчаються в сусідньому селі. Я планую створити школу "Щастя", щоб усі діти навчалися в ній бути щасливими і жили з Любов'ю в душі та навколо. 

Одного сонячного дня я побачив і підійшов  до вивіски, там було написано "Школа Щастя, простір Любові" переді мною відкрилася незвичайна картина, далеко де не де були незвичайні будиночки, споруди, а навколо кругом куди вистачало погляду кругом була природа, цвіли і зеленіли різні кущі, квіти, фруктові дерева. Вони були ще маленькі, але так буйно росли із таким стремлінням, бажанням, що це відчувалося на відстані. Яке чисте повітря, воно було наповнене ароматами, ефірами всього цього квітучого, живого оазису і радісний спів птахів, здавалося, що вони співають з надхненням. Я давно чув про цю школу, але все не знаходив часу ближче познайомитися із детальним образом цієї ідеї, але сьогодні я твердо вирішив і прийшов сюди, ще повністю не усвідомлюючи чому. Що це таке "Школа Щастя"? Я йшов по квітучих садах, мені ще раніше було зрозуміло, що кущі, сади, гаї, луги, річки, повітря, небо, вночі зірки, це і є сама школа, де діти просто радіють життю. Тому, що це перша умова, щоб людина була щасливою, лише тільки в цьому живому просторі і стані, люди зможуть відчути себе Творцем. В цьому стані діти зможуть відповісти на будь-яке запитання, яке їм зададуть. В цій школі не тільки чомусь навчають, але головним образом задають питання, діти думають над питанням і швидкість думки в цей час у них росте. Вона весь час збільшується та пришвидшується, а жива природа створена Богом являється тим істинним вчителем, який володіє самими головними знаннями, потрібно лише навчитися їх усвідомлювати і сприймати. Попереду я побачив групу дітей і дорослу жінку та пішов до них.

Ми познайомилися і почали розмовляти, її звали Квітослава, її чисті очі, дівочий голос та енергія, яка линула від неї випромінювала таку ніжність, таке умиротворення і теплоту, що мені стало якось легко, радісно, захотілося розмовляти віршами, захотілося робити щось добре для всіх людей. Такий стан у мене бував лише в дитинстві, коли мама гладила мене по голові і говорила щось добре, я раптом все це згадав, навіть запахи відчув, стояв перед цією дівчиною, а всередині почало прокидатися таке відчуття, ніби то я в чомусь винний, щось робив не так, не туди устремлявся. Мені захотілось все виправити, мені дуже захотілося, щоб ця дівчина, яку я бачив перший раз мене пробачила, але за що? Я не міг зрозуміти, що зі мною відбувається, із заціпеніння вивели веселі голоси дітей, вони шумною групою бігали по цьому казковому саду, деякі усамітнилися та щось роздивлялися в траві. Я запитав у Квітослави, як тут можна навчатися? Діти просто бігають, гуляють і нічому не навчаються, незрозуміло якось. В звичайній школі діти сидять за партами, слухають вчителя, спробуй тільки порушити дисципліну! Одразу батьків викличуть до директора і скажуть, що ваша дитина не дисциплінована, погано вихована, не вміє себе поводити, щоб батьки зробили зауваження та нав'язали правила поведінки системи своїй дитині. І батьки роблять зауваження та нав'язують своїм дітям те, що вимагає система.

А чому та для чого? Маленькі діти просто фізично не можуть висидіти весь урок без руху і навіщо? Який невіглас  придумав таке жорстоке навчання для дітей? Але як же, все ж таки тут в живій природі діти навчаються? Квітослава почала розповідати:
-Ці діти перший рік тут, вони ще не навчилися чути свою думку, до цього лише тільки звикають, все одно спілкування із живою природою відбувається, вони зараз бігають за метеликами, але не хочуть їх ловити, а просто із ними гуляють. Вони уже навчилися із добротою відноситися до всього живого і вся природа їм добротою відповідає. Діти це відчувають, їм тут добре, вони вдома, вони уже вміють розмовляти із травами, квітами, знають, що вся природа жива і їх чує. Як наслідок в майбутньому і вони будуть чути, відчувати кожну травинку, комашку, це станеться пізніше. Вони і самі не помітять як, просто будуть спілкуватися і все, розмовляти ось так як ми з вами. Ось зараз вони нагуляються, втомляться і я їм задам запитання. Запитання може бути будь яке, наприклад я запитаю: чому в ромашки пелюстки білі, а всередині жовта? Вони будуть про це думати, розійдуться по саду, їхній думці ні що не буде заважати і час тут не обмежений. Деякі із них навіть можуть забути про запитання і зацікавляться чимось своїм, це не важливо, головне, щоб працювала думка. Потім вони прийдуть до мене і почнуть розповідати чому пелюсток такий, може зав'язатися дискусія, але вона швидко згасне, тому, що у кожного своя відповідь і ця відповідь буде вірна. Все створено Богом і люди і природа, а людина, яка живе у гармонії і Любові із оточуючим її простором завжди права. Ці діти в основному всі із поселень Родових Помість, але є і інші, всі хто побажали вчитися в "школі щастя". Діти не сваряться між собою тому, що їм нема причин для сварок. Тут все належить всім, у нас є такий звичай: дитина ніколи не буде просити щось для себе, а навпаки, буде пропонувати іншим те, що у нього є. Це прививається одразу образом нашого життя, нашого внутрішнього розпорядку. Дитина виростає і стає дорослою людиною, такі люди не будуть обмеженими, жадібними споживачами. Вони стануть творцями, які знають весь Всесвіт і вони за нього відповідальні перед батьками, перед самими собою, перед своїми дітьми. Вони в повній мірі будуть усвідомлювати, що саме вони відповідальні за радісне, спокійне, щасливе, із Любов'ю життя своїх дітей. Не якийсь дядя, який може і не любити їхніх дітей, а саме вони самі. Також учні тут вивчають спільно усі предмети із звичайної шкільної програми, ці знання поки також потрібні, але в цій школі  вони будуть подаватися для дітей у більш прийнятній формі.

Я подякував Квітославі за щиру, зрозумілу розповідь. І я пішов, туди звідки доносився тихий звук пісні, підійшовши ближче я зрозумів, що це співають діти. Голоси були незвичайно високими, сильними, дві дівчинки співали, а їм підспівував хор. Я сів на траву і почав слухати, напевно пісні були написані самими дітьми, тому, що подібного я ніде не чув, пісня закінчилася, вони почали про щось розмовляти, дорослих поряд не було видно, ними, ніхто не керував, ніхто не показував як потрібно співати, виконувати пісню. Вони це робили самі, один одного поправляючи, спорів між ними не було, в їхніх відносинах знаходилося дружелюбність, відчували вони себе радісно і легко, було видно, що їм дуже подобається співати. Ось вони стали в півколо і полилася пісня, вона дійсно полилася і я відчув її фізично, вона перевернула мою свідомість, серце забилося сильніше, було таке відчуття ніби то я миюся в бані, але мию не тіло, а душу. Щось важке, зковуюче почало виходити із мене, навіть підступив ком до горла. Поступово це відчуття почало проходити і я навіть відчув полегшення, а пісня все лилася, вона підсилювала свою енергію. Незвичайна ніжність охопила і наповнила моє серце, я більше не міг терпіти, я став на коліна і сльози рівчаком полилися із очей, але це не були сльози горя, це були сльози радісного оновлення. Мені дуже захотілося співати із цими дітьми, співати їхні пісні про Землю, про сонце, про небо, про зірки, я відчував, що зі мною щось відбувається, щось дуже хороше, я не розумів, що саме, але уже відчув, що не можу уже так жити як жив раніше до цього часу! Я став на ноги і низько поклонився цим дітям і пішов, але енергії, які в мені бушували не давали мені спокійно іти, і я побіг. Я біг по лугу та вигукнув:
-Я тебе люблю🌞
Не розумів кого саме, але те, що когось люблю знав точно, так себе відчувають люди, коли вони дійсно люблять. У мене виросли крила, тому, що ніг я уже не відчував, я просто летів над Землею. Потім я упав в траву в ніс вдарив живий запах Землі, теплий і сильний, перед очима бігали різні мурахи, співали цвіркуни та різні птахи. Вони дивилися на мене і співали мені свої пісні, тут всі співають, що відбувається, де я? Тут всі співають, ніхто не мучиться в пошуку грошей, яких завжди не вистачає! Хто так жорстоко обманув мене і заставив все життя мучитися? Я хочу все виправити, так, я уже не зовсім молодий, але здоров'я ще маю і якщо мене обманули і забрали щастя, життя проходить в якійсь суєті, весь час кудись поспішаєш, а часу все не вистачає. То зараз я можу створити сім'ю, щоб у мене були такі ж самі, щасливі діти, вони будуть навчатися в цій школі, вона так і називається "Щастя". Знайдеться богиня, яка погодиться бути моєю дружиною і народить мені дітей, я створю для неї всі умови, буду турбуватися про неї. Я дуже хочу турбуватися про свою сім'ю, ось чого я бажаю, і цього, саме цього я хотів все життя, тільки зрозуміти не міг, тому, що мені було ні коли і часу не вистачало. Але ця дитяча пісня, що вона зі мною зробила? В мені все змінилося, я тепер чітко зрозумів чого бажаю. Хочу створити щасливу сім'ю для створення щасливих, божественних дітей. Я відповідальний за життя своїх дітей, яким воно у них буде, радісним чи гірким, я як батько повинен створити достойні умови для достойного життя своїх дітей. Тепер я розумію, що це, це Родове Помістя, простір де живе Любов, а навчатися вони будуть в школі "Щастя". Батьків моїх обманули, внушаючи їм як благо жити в місті із його проблемами, із вічною думкою де заробити грошей, тому, що за все потрібно платити, а свого нічого не має, починаючи від житла, закінчуючи харчуванням. І я також жив в цьому ілюзорному світі, в бетонному міському мороку. Де навіть чистого повітря ніколи не буває, а те, що є природа, створена Богом, що вона ідеально підходить для ідеального, розміреного, здорового життя людини ніколи не задумувався. Місто забирало всі мої думки, сили і час, а зараз я по справжньому щасливий чоловік, я починаю жити в цьому світі, створеному Богом для людини та створюю своє Помістя Родове.🌞🌈🌳